длубати —
длу́бати дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
длубати —
-аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм. 1》 Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого-небудь, руйнувати його поверхню. 2》 Те саме, що колупати 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
длубати —
ДЛУ́БАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. 1. Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого-небудь, руйнувати його поверхню. Матрос іноді зсовував брови і починав неспокійно длубати ще вогку глину Альошиного житла (Мик.
Словник української мови в 11 томах