1. Словник української мови Грінченка

длубати

Длубати, -баю, -єш

гл.

1) Ковырять. Чого ти все в носі длубаєш?

2) = длубатися 2.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. длубати — длу́бати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. длубати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм. 1》 Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого-небудь, руйнувати його поверхню. 2》 Те саме, що колупати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. длубати — ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́ рідше) (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), РОЗДО́ВБУВАТИ, ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ заст., ДЗЮ́БА́ТИ діал.; ПРОДО́ВБУВАТИ (отвір, дірку); ВИДО́ВБУВАТИ (заглибину, ямку). — Док. Словник синонімів української мови
  4. длубати — ДЛУ́БАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. 1. Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого-небудь, руйнувати його поверхню. Матрос іноді зсовував брови і починав неспокійно длубати ще вогку глину Альошиного житла (Мик. Словник української мови в 11 томах