довбати —
-аю, -аєш і рідко довбти, -бу, -беш, недок., перех. 1》 Ударяючи по чому-небудь, колупаючи щось, робити отвір, заглиблення і т. ін. || Відколупувати, відламувати шматки чого-небудь від основної маси.
Великий тлумачний словник сучасної мови
довбати —
Не тим крапля камінець довбає, що сильна, та тим, що часто падає. Ціль досягається не силою, а наполегливістю.
Приповідки або українсько-народня філософія
довбати —
Аю, -аєш, недок. 1. Набридати. Краще б вона попольськи бакланила... скільки вже можна довбати? (Інтернет). 2. Мучити, не давати спокою. Мене потроху починає довбати ностальгія (А. Дністровий).
Словник сучасного українського сленгу
довбати —
ДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ДОВБТИ́, бу́, бе́ш, недок., перех. 1. Ударяючи по чому-небудь, колупаючи щось, робити отвір, заглиблення і т. ін. Славко мав звичку сідати на.. ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах
довбати —
Довба́ти, -ба́ю, -єш гл. 1) Долбить. Вода і камінь довба. Ном. № 1097. 2) Ковырять. Довбати в носі.
Словник української мови Грінченка