довгота —
-и, ж. 1》 рідко. Те саме, що довжина 2). 2》 геогр. Кут між площиною меридіана даного місця і площиною початкового меридіана (одна з географічних координат для визначення будь-якої точки на земній поверхні). 3》 лінгв. Довга часокількість голосного або приголосного звука.
Великий тлумачний словник сучасної мови
довгота —
Тривалість вимовляння певного звуку; наявність довгих та коротких голосних є особливістю багатьох мов, напр. чеської, німецької та ін.
Універсальний словник-енциклопедія
довгота —
ДОВГОТА́, и́, ж. 1. рідко. Те саме, що довжина́ 2. 2. геогр. Кут між площиною меридіана даного місця і площиною початкового меридіана (одна з географічних координат для визначення будь-якої точки на земній поверхні).
Словник української мови в 11 томах
довгота —
Довгота, -ти ж. Долгота. Тисяча літ, як дня довгота супротив вічного живота. Чуб. ІІІ. 19.
Словник української мови Грінченка