довгота

довгота́

-и, ж.

1》 рідко. Те саме, що довжина 2).

2》 геогр. Кут між площиною меридіана даного місця і площиною початкового меридіана (одна з географічних координат для визначення будь-якої точки на земній поверхні).

3》 лінгв. Довга часокількість голосного або приголосного звука.

Значення в інших словниках

1. довгота — довгота́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири довготи́  Орфографічний словник української мови
2. довгота — ДОВЖИНА; (географічна) координата.  Словник синонімів Караванського
3. довгота — Тривалість вимовляння певного звуку; наявність довгих та коротких голосних є особливістю багатьох мов, напр. чеської, німецької та ін.  Універсальний словник-енциклопедія
4. довгота — ДОВГОТА́, и́, ж. 1. рідко. Те саме, що довжина́ 2. 2. геогр. Кут між площиною меридіана даного місця і площиною початкового меридіана (одна з географічних координат для визначення будь-якої точки на земній поверхні).  Словник української мови в 11 томах
5. довгота — Довгота, -ти ж. Долгота. Тисяча літ, як дня довгота супротив вічного живота. Чуб. ІІІ. 19.  Словник української мови Грінченка