Значення в інших словниках
-
довідка —
Посвідка, посвідчення, (важлива) свідоцтво; мн. ДОВІДКИ, відомості.
Словник синонімів Караванського
-
довідка —
[дов'ідка] -дкие, д. і м. -в'ідз'ц'і, мн. -дкие, -док
Орфоепічний словник української мови
-
довідка —
-и, ж. 1》 Відомості, що їх одержує або подає хто-небудь. На довідки — дізнатися, довідатися про кого-, що-небудь. 2》 Документ із стислими відомостями про кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
довідка —
на до́відки. Щоб дізнатися про кого-, що-небудь. Прийшла (Тетяна) до Андрія Марковича по книжки: десь, певне, прочула, що прибув новий учитель,— прийшла на довідки (С. Васильченко).
Фразеологічний словник української мови
-
довідка —
ДО́ВІДКА (документ з короткими відомостями про когось, щось, підтвердженням якогось факту), ПОСВІ́ДЧЕННЯ, ПО́СВІДКА розм. Він, мабуть, досі не знає, що вона без паспорта, ніде не прописана, що ніякісінької навіть довідки в неї нема (О.
Словник синонімів української мови
-
довідка —
До́відка, -дки, -дці; -відки, -відок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
довідка —
ДО́ВІДКА, и, ж. 1. Відомості, що їх одержує або подає хто-небудь. — Мені містер Булгаков телефонував, і я зібрав усі довідки (Кулик, Записки консула, 1958, 91). На до́відки — дізнатися, довідатися про кого-, що-небудь.
Словник української мови в 11 томах