довільно —
Присл. до довільний 1-3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
довільно —
Дові́льно, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
довільно —
ДОВІ́ЛЬНО. Присл. до дові́льний 1-3. Історику, озброєному марксистсько-ленінською теорією, не годиться уникати фактів або довільно ігнорувати одні з них, надаючи перевагу іншим (Укр. іст. ж., 2, 1960, 27).
Словник української мови в 11 томах
довільно —
Довільно нар. 1) Всѣмъ доступно для пользованія. 2) Въ достаточномъ количествѣ. Тут таки й на землю довільніш, та й хлопцям буде кращий заробіток. КС. 1885. VI. 345. 3) Произвольно. Він поводиться собі довільно, — як заманеться йому. Бердич. у.
Словник української мови Грінченка