довільно

Довільно

нар.

1) Всѣмъ доступно для пользованія.

2) Въ достаточномъ количествѣ. Тут таки й на землю довільніш, та й хлопцям буде кращий заробіток. КС. 1885. VI. 345.

3) Произвольно. Він поводиться собі довільно, — як заманеться йому. Бердич. у.

Значення в інших словниках

1. довільно — дові́льно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. довільно — Присл. до довільний 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довільно — Дові́льно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. довільно — ДОВІ́ЛЬНО. Присл. до дові́льний 1-3. Історику, озброєному марксистсько-ленінською теорією, не годиться уникати фактів або довільно ігнорувати одні з них, надаючи перевагу іншим (Укр. іст. ж., 2, 1960, 27).  Словник української мови в 11 томах