довільний
Довільний[ній], -а (-я), -е (-є)
1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. Н. Вол. у.
2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. Харьк.
3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. Харьк. у.
4) Произвольный.
Словник української мови Грінченка