довільний —
дові́льний прикметник
Орфографічний словник української мови
довільний —
-а, -е. 1》 Нічим не обмежений. 2》 Який виникає, здійснюється за власним бажанням. 3》 Який не випливає з чого-небудь; необґрунтований, позбавлений аргументації. 4》 рідко. Те саме, що достатній. || Багатий; великий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
довільний —
БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно...
Словник синонімів української мови
довільний —
Дові́льний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
довільний —
ДОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Нічим не обмежений. П. М. Яблочков розробив питання, пов’язане з вмиканням довільного числа ламп в одне коло (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 49). 2. Який виникає, здійснюється за власним бажанням.
Словник української мови в 11 томах
довільний —
Довільний[ній], -а (-я), -е (-є) 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. Н. Вол. у. 2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. Харьк.
Словник української мови Грінченка