довільний

Значення в інших словниках

1. довільний — дові́льний прикметник Орфографічний словник української мови
2. довільний — -а, -е. 1》 Нічим не обмежений. 2》 Який виникає, здійснюється за власним бажанням. 3》 Який не випливає з чого-небудь; необґрунтований, позбавлений аргументації. 4》 рідко. Те саме, що достатній. || Багатий; великий. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довільний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно... Словник синонімів української мови
4. довільний — Дові́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. довільний — ДОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Нічим не обмежений. П. М. Яблочков розробив питання, пов’язане з вмиканням довільного числа ламп в одне коло (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 49). 2. Який виникає, здійснюється за власним бажанням. Словник української мови в 11 томах
6. довільний — Довільний[ній], -а (-я), -е (-є) 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. Н. Вол. у. 2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. Харьк. Словник української мови Грінченка