довіку

Значення в інших словниках

1. довіку — дові́ку прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. довіку — ДОВІКУ – ДО ВІКУ Довіку, присл. Усе життя, до кінця життя; вічно. І довіку у темниці Довелось поету жити (Леся Українка); Піщани закричали, заґвалтували, що вони панові довіку не покоряться (Панас Мирний); Нашому серцю не вмерти довіку! (М. Літературне слововживання
3. довіку — пр., цілий вік, до смерти, до скону; завжди, вічно, доки й світу-сонця; (не забути) НІКОЛИ. Словник синонімів Караванського
4. довіку — присл. Усе життя; до кінця життя. || Завжди, вічно. || Ніколи. Не забути довіку — див. забувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. довіку — I вічно, вовіки, довічно Фразеологічні синоніми: до Божої постелі; до гробової дошки; доки білого світу; доки мене; доки наших дітей; до складу рук (чиїх); до смерті; поки світ-сонця; поки сонце світить II див. вічно Словник синонімів Вусика
6. довіку — відни́ні й дові́ку. 1. Ніколи. Співає народна дума: Що та слава Не вмре, не поляже Однині й довіку (Панас Мирний). 2. Назавжди. — Будь,— кажу (чоловікові),— ти проклят однині й довіку (І. Фразеологічний словник української мови
7. довіку — ЗА́ВЖДИ́ (весь час чи протягом певного часового відрізка — незмінно), ПОСТІ́ЙНО, ПОВСЯКЧА́С, ВСЯКЧА́С (УСЯКЧА́С), ДОВІ́КУ, ПОВІ́КИ, ПОВІ́К, ПОВІ́К-ВІ́КИ, ПОВІ́К-ВІКІ́В, ВВІК (УВІ́К) розм., ЗА́ВШЕ розм., ЗА́ВСІ́ДИ (ЗА́ВСІ́ГДИ) розм., ВСЕ (УСЕ́) розм. Словник синонімів української мови
8. довіку — Дові́ку (вічно), присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. довіку — ДОВІ́КУ, присл. Усе життя; до кінця життя. Перестав [п’яниця] пити, купив левадку, постановив вітряк і довіку їв хліб (Кв.-Осн., II, 1956, 229); — Матінко ключнице, — крикнув Добриня.. Словник української мови в 11 томах