довільно
Довільно
нар.
1) Всѣмъ доступно для пользованія.
2) Въ достаточномъ количествѣ. Тут таки й на землю довільніш, та й хлопцям буде кращий заробіток. КС. 1885. VI. 345.
3) Произвольно. Він поводиться собі довільно, — як заманеться йому. Бердич. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довільно — дові́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- довільно — Присл. до довільний 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- довільно — Дові́льно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- довільно — ДОВІ́ЛЬНО. Присл. до дові́льний 1-3. Історику, озброєному марксистсько-ленінською теорією, не годиться уникати фактів або довільно ігнорувати одні з них, надаючи перевагу іншим (Укр. іст. ж., 2, 1960, 27). Словник української мови в 11 томах