1. Словник української мови в 11 томах

довільно

ДОВІ́ЛЬНО. Присл. до дові́льний 1-3.

Історику, озброєному марксистсько-ленінською теорією, не годиться уникати фактів або довільно ігнорувати одні з них, надаючи перевагу іншим (Укр. іст. ж., 2, 1960, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довільно — дові́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. довільно — Присл. до довільний 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. довільно — Дові́льно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. довільно — Довільно нар. 1) Всѣмъ доступно для пользованія. 2) Въ достаточномъ количествѣ. Тут таки й на землю довільніш, та й хлопцям буде кращий заробіток. КС. 1885. VI. 345. 3) Произвольно. Він поводиться собі довільно, — як заманеться йому. Бердич. у. Словник української мови Грінченка