Значення в інших словниках
-
доказ —
(у полеміці) аргумент, довід; (приязні) вияв, підтвердження, демонстрація; (зрілости) показник; (наочний) свідчення, р. свідоцтво.
Словник синонімів Караванського
-
доказ —
[доказ] -зу, м. (на) -з'і, мн. -зие, -з'іў
Орфоепічний словник української мови
-
доказ —
-у, ч. 1》 Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь; підтвердження. || рідко. Донос на кого-небудь. 2》 Предмет або обставина, які свідчать про чию-небудь провину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
доказ —
Довід
Словник чужослів Павло Штепа
-
доказ —
див. аргумент
Словник синонімів Вусика
-
доказ —
див. доведення
Філософський енциклопедичний словник
-
доказ —
ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий).
Словник синонімів української мови
-
доказ —
ДО́КАЗ, у, ч. 1. Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь; підтвердження. Юзі треба було щодня, щогодини доказів приязні від Зоні (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
доказ —
Доказ, -зу м. Явная улика, обвиненіе. Доказ маю, хто вкрав. Камен. у. На кого маєте пеню, — скажіть; я брата рідного не пожалію, аби б по правді доказ був, — так сказав голова. Кв. По доказу то було трусють горілку, а нападьом справник не дозволяв трусить так здря, ні, було за це й дрюка. Харьк.
Словник української мови Грінченка