доктор —
А. 1. розм. Лікар. 2. Вищий учений ступінь.
Літературне слововживання
доктор —
Лікар, ж. ескулап, ір. цілитель; (науковий ступінь) доктор наук.
Словник синонімів Караванського
доктор —
[доктор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, кл. -реи, мн. -ри, -тоур'іў два докторие
Орфоепічний словник української мови
доктор —
-а, ч. 1》 розм. Те саме, що лікар. 2》 Вищий учений ступінь, який присуджується на підставі захисту дисертації, а також особа, якій присуджено цей ступінь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
доктор —
(медик) лікар, (вона) лікарка, (дружина) лікарша, (син) лікаренко, (дочка) лікарівна, (дитина) лікарчук
Словник чужослів Павло Штепа
доктор —
А, ч., див. лікар. То хто ж тобі доктор?
Словник сучасного українського сленгу
доктор —
до́ктор (лат. doctor – учитель, наставник, від doceo – навчаю) 1. Один з учених ступенів; особа, якій присвоєно цей ступінь. 2. Лікар.
Словник іншомовних слів Мельничука
доктор —
ЛІ́КАР (особа з вищою медичною освітою, що лікує хворих), МЕ́ДИК, ДО́КТОР розм., ЕСКУЛА́П жарт. заст., ЛІЧЕ́ЦЬ заст.; ЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч., ЗЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч. (той, хто зціляє, виліковує); КОНОВА́Л зневажл. (поганий лікар).
Словник синонімів української мови
доктор —
До́ктор, -ра, -рові, -торе! -тори́, -рі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
доктор —
ДО́КТОР, а, ч. 1. розм. Те саме, що лі́кар. — В тебе, бачу, руки сухі й гарячі, як жар. Треба б покликать доктора (Н.-Лев., V, 1956, 252); Доктор вивчив пацієнтку і вирішив лікувати її самогіпнозом (Смолич, II, 1958, 95).
Словник української мови в 11 томах