доладно —
Дола́дно, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
доладно —
ДОЛА́ДНО. Присл. до дола́дний. Все вбрання сиділо на маленькому старичку якось дуже доладно (Смолич, V, 1959, 550); — Я, здається, говорю не дуже доладно (Руд., Вітер.., 1958, 411).
Словник української мови в 11 томах
доладно —
Доладно, доладне нар. Красиво, порядочно, разумно, хорошо, основательно. Чи то ж можно того назвати христіянином, хто не знає навіть доладне про життя й діла Христові? Дещо. 9. Отак буде доладній. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка