дольник — Орфографічний словник української мови

дольник — -а, ч., літ. Перехідна форма від силабо-тонічного до тонічного вірша. Великий тлумачний словник сучасної мови
дольник — • дольник (від доля — частка) - умовний термін, яким позначають віршовий розмір на межі між силабо-тонічним і тонічним віршуванням. Одиницею виміру в Д. виступає доля (частка) — група складів, один з яких (ікт) наголошений. Українська літературна енциклопедія
дольник — ДО́ЛЬНИК, а, ч., літ. Перехідна форма від силабо-тонічного до тонічного вірша. У трискладових розмірах один з ненаголошених складів іноді зовсім випадав, утворювалися дольники (Рад. літ-во, 2, 1967, 62). Словник української мови в 11 томах