дольник

ДО́ЛЬНИК, а, ч., літ. Перехідна форма від силабо-тонічного до тонічного вірша.

У трискладових розмірах один з ненаголошених складів іноді зовсім випадав, утворювалися дольники (Рад. літ-во, 2, 1967, 62).

Значення в інших словниках

1. дольник — до́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дольник — -а, ч., літ. Перехідна форма від силабо-тонічного до тонічного вірша.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дольник — • дольник (від доля — частка) - умовний термін, яким позначають віршовий розмір на межі між силабо-тонічним і тонічним віршуванням. Одиницею виміру в Д. виступає доля (частка) — група складів, один з яких (ікт) наголошений.  Українська літературна енциклопедія