дольник
ДО́ЛЬНИК, а, ч., літ. Перехідна форма від силабо-тонічного до тонічного вірша.
У трискладових розмірах один з ненаголошених складів іноді зовсім випадав, утворювалися дольники (Рад. літ-во, 2, 1967, 62).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дольник — до́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дольник — -а, ч., літ. Перехідна форма від силабо-тонічного до тонічного вірша. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дольник — • дольник (від доля — частка) - умовний термін, яким позначають віршовий розмір на межі між силабо-тонічним і тонічним віршуванням. Одиницею виміру в Д. виступає доля (частка) — група складів, один з яких (ікт) наголошений. Українська літературна енциклопедія