1. Словник української мови в 11 томах

долюблювати

ДОЛЮ́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ДОЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., перев. із запереч. н е, розм. Те саме, що люби́ти.

Правда, він не був такий гарний хлопець, як Михайло, його й не дуже долюблювали (Коб., II, 1956, 13);

Молокан, видимо, не зовсім долюблював дубуваті узбецькі дині (Ле, Міжгір’я, 1953, 343)

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. долюблювати — долю́блювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. долюблювати — -юю, -юєш і долюбляти, -яю, -яєш, недок., перех., перев. із запереч. не, розм. Те саме, що любити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. долюблювати — ЛЮБИ́ТИ (відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого-, чого-небудь), ЖА́ЛУВАТИ, ДИ́ХАТИ ким, чим, КОХА́ТИ рідко, ПОЛЮБЛЯ́ТИ розм., ДОЛЮ́БЛЮВАТИ розм., ДОЛЮБЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. долюблювати — Долюблювати, -люю, -єш и долюбля́ти, -ляю, -єш гл. Долюбливать. Е, не долюблювала жидова тих казенних. Стор. І. 237. Не долюбляв тільки батько удови. МВ. ІІ. 79. Словник української мови Грінченка