дольник

Значення в інших словниках

1. дольник — до́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. дольник — • дольник (від доля — частка) - умовний термін, яким позначають віршовий розмір на межі між силабо-тонічним і тонічним віршуванням. Одиницею виміру в Д. виступає доля (частка) — група складів, один з яких (ікт) наголошений. Українська літературна енциклопедія
3. дольник — ДО́ЛЬНИК, а, ч., літ. Перехідна форма від силабо-тонічного до тонічного вірша. У трискладових розмірах один з ненаголошених складів іноді зовсім випадав, утворювалися дольники (Рад. літ-во, 2, 1967, 62). Словник української мови в 11 томах