досконало —
Доскона́ло, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
досконало —
ДОСКОНА́ЛО. Присл. до доскона́лий. Мав [Гейнріх Гейне] пізніше видати цілу поему досконало викінченою (Л. Укр., IV, 1954, 132); — Я досконало володію французькою мовою (Головко, II, 1957, 483).
Словник української мови в 11 томах