досконало

ДОСКОНА́ЛО. Присл. до доскона́лий.

Мав [Гейнріх Гейне] пізніше видати цілу поему досконало викінченою (Л. Укр., IV, 1954, 132);

— Я досконало володію французькою мовою (Головко, II, 1957, 483).

Значення в інших словниках

1. досконало — доскона́ло прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. досконало — Присл. до досконалий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. досконало — див. гарно  Словник синонімів Вусика
4. досконало — Доскона́ло, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)