1. Словник української мови в 11 томах

досконало

ДОСКОНА́ЛО. Присл. до доскона́лий.

Мав [Гейнріх Гейне] пізніше видати цілу поему досконало викінченою (Л. Укр., IV, 1954, 132);

— Я досконало володію французькою мовою (Головко, II, 1957, 483).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. досконало — доскона́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. досконало — Присл. до досконалий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. досконало — див. гарно Словник синонімів Вусика
  4. досконало — Доскона́ло, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)