досконалий
ДОСКОНА́ЛИЙ, а, е.
1. Який має потрібний ступінь довершеності.
Багато досконалих машин дала наша промисловість соціалістичному сільському господарству (Колг. Укр., 11, 1958, 2);
// Який визначається повнотою позитивних якостей; довершений.
Вона.. має досконале виховання (Л. Укр., III, 1952, 646);
Буває, що майстер, одливши скульптуру, Наново вершить і формує свій труд, Змінивши невкрай досконалу натуру (Перв., II, 1958, 364).
2. Повний, абсолютний.
Поважала його і молодь за досконале знання мови (Ле, Міжгір’я, 1953, 69).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- досконалий — доскона́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- досконалий — Ідеальний, довершений, викінчений, взірцевий, відмінний, бездоганний, безпомильний, с. неперевершений, незрівнянний, неповторний. Словник синонімів Караванського
- досконалий — -а, -е. 1》 Який має потрібний ступінь довершеності. || Який визначається повнотою позитивних якостей; довершений. 2》 Повний, абсолютний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- досконалий — Викінчений, взірцевий, довершений, доскональний, досконанний, завершений, зразковий, зразково-показовий, ідеальний, справжній, точний, цілковитий Фразеологічні синоніми: зроблений на совість; на рівні світових стандартів; не сором людям показати; хоч на виставку; хоч на показ Словник синонімів Вусика
- досконалий — ВИ́ТОНЧЕНИЙ (перев. про тіло та його частини — приємний на вигляд завдяки гарно, чітко окресленим рисам, завершеній формі), ДОСКОНА́ЛИЙ, ТЕНДІ́ТНИЙ, НІ́ЖНИЙ, ТОНКИ́Й, ДЕЛІКА́ТНИЙ, ВИ́ТОЧЕНИЙ, ТОЧЕ́НИЙ (з чіткими контурами). Словник синонімів української мови
- досконалий — Доскона́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- досконалий — Досконалий, -а, -е 1) Совершенный. 2) Настоящій, дѣйствительный. Хто тут досконалий хазяїн? Черк. у. Словник української мови Грінченка