доскакувати
ДОСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСКАКА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Стрибаючи, досягати якого-небудь місця; дострибувати.
Мале ягнятко там гуляло; Скік-верть, сюди-туди — Та якось під той дуб і доскакало (Гл., Вибр., 1957, 100);
Покричавши, вона якось доскакала до берега й таки замочила один чобіт (Н.-Лев., II, 1956, 139);
// Навскач досягати якогось місця (про їзду на коні).
— Бачити — бачили, аж сюди до греблі доскакували роз’їзди. І постріли теж чули (Головко, II, 1957, 296);
Жене хлопець коня учвал, а в голові ще швидше стрибають думки. Доскакати б вчасно, попередити (Донч., І, 1956, 177).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доскакувати — доска́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- доскакувати — -ую, -уєш, недок., доскакати, -ачу, -ачеш і -акаю, -акаєш, док. Стрибаючи, досягати якого-небудь місця; дострибувати. || Навскач досягати якогось місця (про їзду на коні). Великий тлумачний словник сучасної мови
- доскакувати — див. стрибати Словник синонімів Вусика
- доскакувати — Доскакувати, -кую, -єш сов. в. доскакати, -каю, -єш, гл. Доскакивать, доскакать. Доскакує Сомко із Шрамом до провалля. К. ЧР. 169. Словник української мови Грінченка