досконалий

ДОСКОНА́ЛИЙ, а, е.

1. Який має потрібний ступінь довершеності.

Багато досконалих машин дала наша промисловість соціалістичному сільському господарству (Колг. Укр., 11, 1958, 2);

// Який визначається повнотою позитивних якостей; довершений.

Вона.. має досконале виховання (Л. Укр., III, 1952, 646);

Буває, що майстер, одливши скульптуру, Наново вершить і формує свій труд, Змінивши невкрай досконалу натуру (Перв., II, 1958, 364).

2. Повний, абсолютний.

Поважала його і молодь за досконале знання мови (Ле, Міжгір’я, 1953, 69).

Значення в інших словниках

1. досконалий — доскона́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. досконалий — Ідеальний, довершений, викінчений, взірцевий, відмінний, бездоганний, безпомильний, с. неперевершений, незрівнянний, неповторний.  Словник синонімів Караванського
3. досконалий — -а, -е. 1》 Який має потрібний ступінь довершеності. || Який визначається повнотою позитивних якостей; довершений. 2》 Повний, абсолютний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. досконалий — Викінчений, взірцевий, довершений, доскональний, досконанний, завершений, зразковий, зразково-показовий, ідеальний, справжній, точний, цілковитий Фразеологічні синоніми: зроблений на совість; на рівні світових стандартів; не сором людям показати; хоч на виставку; хоч на показ  Словник синонімів Вусика
5. досконалий — ВИ́ТОНЧЕНИЙ (перев. про тіло та його частини — приємний на вигляд завдяки гарно, чітко окресленим рисам, завершеній формі), ДОСКОНА́ЛИЙ, ТЕНДІ́ТНИЙ, НІ́ЖНИЙ, ТОНКИ́Й, ДЕЛІКА́ТНИЙ, ВИ́ТОЧЕНИЙ, ТОЧЕ́НИЙ (з чіткими контурами).  Словник синонімів української мови
6. досконалий — Доскона́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. досконалий — Досконалий, -а, -е 1) Совершенный. 2) Настоящій, дѣйствительный. Хто тут досконалий хазяїн? Черк. у.  Словник української мови Грінченка