дофін —
-а, ч. Від середини 14 ст. до 1980 р. – титул спадкоємців французького престолу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дофін —
ДОФІ́Н, а, ч., іст. Спадкоємний титул феодальних володарів графств на південному сході Франції з XII ст., титул спадкоємців французького престолу з XIV ст. до 1830 р., а також особа, яка мала цей титул.
Словник української мови у 20 томах
дофін —
дофі́н (франц. dauphin) з 12 ст. спадкоємний титул феодальних володарів графств на південному сході Франції, з 14 ст. титул спадкоємців французького престолу, скасований в 1830 р.
Словник іншомовних слів Мельничука
дофін —
1349-1830, титул наступників франц. престолу; походив від графів Альбо (зображення дельфіна на гербі), які 1349 передали франц. короні свій титул та володіння (Дофіне).
Універсальний словник-енциклопедія