драпцювати —
ТІКА́ТИ (швидко рухатися, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування тощо), УТІКА́ТИ (ВТІКА́ТИ), ДРА́ПАТИ (ДРЯ́ПАТИ) розм., ДЕ́РТИ (ДРА́ТИ) розм., УШИВА́ТИСЯ (ВШИВА́ТИСЯ) фам., ДРАПЦЮВА́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
драпцювати —
ДРАПЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Утікати, бігти. Гривко так жалібно почав вити під хатніми вікнами, що Вовк чимдуж мусив драпцювати до лісу (Фр., IV, 1950, 88).
Словник української мови в 11 томах
драпцювати —
Драпцювати, -цюю, -єш гл. Удирать. Вх. Зн. 16.
Словник української мови Грінченка