дурнісінько —
ДУРНІ́СІНЬКО, присл., розм. 1. Даром, ні за що, без оплати. — Нажала тобі дурнісінько півкопи жита, а ти й добридень не скажеш! (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
дурнісінько —
Дурнісінько нар. 1) Совершенно глупо. 2) Совершенно напрасно. Так дурнісінько вилаяла мене. Харьк. 3) Совершенно даромъ. Утік панич, выкормивши коні дурнісінько. Хата, 95. Оце помилилась, не переміряла добре різи та й нажала отій грапині дурнісінько півкопи жита. Левиц. Пов. 337.
Словник української мови Грінченка