дягель — Орфографічний словник української мови

дягель — -ю, ч. Трав'яниста медоносна рослина родини зонтичних із дрібними зеленувато-білими квітками, зібраними в зонтики; використовується в медицині. Великий тлумачний словник сучасної мови
дягель — Дворічна рослина Євразійського континенту, вис. до 1,5 м; в коренях містяться ефірні олії, які мають лікувальне значення; цукатами з черешків прикрашають торти, корені та кореневище використовують для виготовлення ліків і горілчаних настоїв... Універсальний словник-енциклопедія
дягель — ДЯ́ГЕЛЬ, ю, ч. (Аrchangelica oficinalis). Трав’яниста медоносна рослина родини зонтичних з дрібними зеленувато-білими квітками, зібраними в зонтики; використовується в медицині. Словник української мови в 11 томах
дягель — Дягель, -лю м. раст. a) Angelica sylvestris. ЗЮЗО. І. 111. б) Archangelica officinalis. ЗЮЗО. І. 112. Словник української мови Грінченка