дягель

Дворічна рослина Євразійського континенту, вис. до 1,5 м; в коренях містяться ефірні олії, які мають лікувальне значення; цукатами з черешків прикрашають торти, корені та кореневище використовують для виготовлення ліків і горілчаних настоїв; росте в лісових заростях, на вогких луках; поширений в зх. і центр. обл. України.

Значення в інших словниках

1. дягель — дя́гель іменник чоловічого роду рослина  Орфографічний словник української мови
2. дягель — -ю, ч. Трав'яниста медоносна рослина родини зонтичних із дрібними зеленувато-білими квітками, зібраними в зонтики; використовується в медицині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дягель — ДЯ́ГЕЛЬ, ю, ч. (Аrchangelica oficinalis). Трав’яниста медоносна рослина родини зонтичних з дрібними зеленувато-білими квітками, зібраними в зонтики; використовується в медицині.  Словник української мови в 11 томах
4. дягель — Дягель, -лю м. раст. a) Angelica sylvestris. ЗЮЗО. І. 111. б) Archangelica officinalis. ЗЮЗО. І. 112.  Словник української мови Грінченка