дядя —
І, ч. 1. Чоловік. Пішов, та зразу ж і урвався, — ти сказала — валі с пляжа, дядя (О. Забужко). 2. Поважна людина. Цей дядя-філософ так серйозно грузить, що я беруся за цю невдячну справу зрідка (А. Дністровий).
Словник сучасного українського сленгу
дядя —
ДЯ́ДЬКО (брат батька або матері; чоловік тітки), ДЯ́ДЯ розм.; ДЯ́ДЬО розм.; ВУ́ЙКО діал., ВУЙ діал. (брат матері); СТРИЙ діал., СТРИК діал., СТРИ́ЙКО діал. (брат батька).
Словник синонімів української мови
дядя —
ДЯ́ДЯ, і, рідше ДЯ́ДЬО, я, ч., розм. Те саме, що дя́дько 1, 2. — Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (Вас., II, 1959, 475); Школярі молодших класів називали його дядею Мишею (Трубл., II, 1955, 11); — А дядя Котовський іще раз приїде?...
Словник української мови в 11 томах
дядя —
Дядя, -ді м. Дядя. Бігла теличка та з березничка та до дяді в двір. «Дай, дядю, пиріг!» Чуб. III. 479. Зробив дядя, на себе глядя. Ном. № 10429.
Словник української мови Грінченка