дівка —
Дівчина на порі, відданиця; (у панів) служниця, покоївка, наймичка.
Словник синонімів Караванського
дівка —
-и, ж., розм. 1》 Те саме, що дівчина. || Дівчина, якій час одружуватись. 2》 заст. Одинока (неодружена) покоївка, служниця в панському дворі. 3》 розм. Повія.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дівка —
ді́вка дівчина|| = дівчина ◊ ді́вка, ва́рта шу́сткі про вродливу, гарну дівчину (ст) ◊ ще тоді́ (тогди́), як ба́ба ді́вков була́ дуже давно (ср, ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
дівка —
лама́тися, як (мов, ні́би і т. ін.) ді́вка на виданні́. Прикидатися, упираючись, відмовляючись від чогось, приховуючи свої бажання. А він не хоче. Ламається, як дівка на виданні… (А. Крижанівський).
Фразеологічний словник української мови
дівка —
ДІ́ВКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ді́вчина. Гарна дівка, як засватана (Номис, 1864, № 1816); Козак — не без щастя, дівка — не без долі (Мирний, II, 1954, 237); // Дівчина, якій час одружуватись.
Словник української мови в 11 томах
дівка —
Дівка, -ки ж. Дѣвка, дѣвушка. Гарна дівка, як засватана. Ном. № 4816. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Мет. 14. дівка у заплітках, — у бовтицях. Взрослая дѣвушка, могущая уже выходить замужъ. Шух. І. 32. 2) = раст. медунка. Вх. Пч.
Словник української мови Грінченка