Значення в інших словниках
-
діелектрик —
-а, ч. Матеріал з дуже малою питомою електропровідністю; непровідник, ізолятор.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
діелектрик —
Речовина, яка практично не пропускає електричного струму (напр., ебоніт, скло, порцеляна).
Універсальний словник-енциклопедія
-
діелектрик —
ІЗОЛЯ́ТОР (речовина, що не проводить електричного струму), ДІЕЛЕ́КТРИК, НЕПРОВІДНИ́К. Вона (слюда) широко застосовується в техніці як надійний ізолятор (з газети); У звичайних умовах сірка — діелектрик, а в екстремальних..
Словник синонімів української мови
-
діелектрик —
ДІЕЛЕ́КТРИК, а, ч. Матеріал з дуже малою питомою електропровідністю; непровідник, ізолятор. Серед металів, які добре проводять електричний струм, і діелектриків, що зовсім його не проводять, знаходиться велика група напівпровідників (Наука .., 8, 1960, 19).
Словник української мови в 11 томах