Орфографічний словник української мови

дітогубець

дітогу́бець

іменник чоловічого роду, істота

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. дітогубець — -бця, ч. Те саме, що дітовбивець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дітогубець — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
  3. дітогубець — УБИ́ВЦЯ (ВБИ́ВЦЯ) (той, хто убив, убиває людей), УБИ́ВЕЦЬ (ВБИ́ВЕЦЬ), ГОЛОВОРІ́З, ЗГУ́БНИК, ЛЮДИНОВБИ́ВЕЦЬ книжн., ЛЮДИНОВБИ́ВЦЯ книжн., ДУШОГУ́Б розм., ДУШОГУ́БЕЦЬ розм., ЗАРІЗЯ́КА (ЗАРІЗА́КА) розм., ГОРЛОРІ́З розм., УБІ́ЙНИК (ВБІ́ЙНИК) заст.  Словник синонімів української мови
  4. дітогубець — ДІТОГУ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що дітовби́вець. Дівчина вся тремтіла. Руки конвульсивно стискалися і розтискалися, наче хотіла вона задушити старого дітогубця (Тулуб, Людолови, II, 1957, 350).  Словник української мови в 11 томах