дітогубець
ДІТОГУ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що дітовби́вець.
Дівчина вся тремтіла. Руки конвульсивно стискалися і розтискалися, наче хотіла вона задушити старого дітогубця (Тулуб, Людолови, II, 1957, 350).
Словник української мови (СУМ-11)ДІТОГУ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що дітовби́вець.
Дівчина вся тремтіла. Руки конвульсивно стискалися і розтискалися, наче хотіла вона задушити старого дітогубця (Тулуб, Людолови, II, 1957, 350).
Словник української мови (СУМ-11)