дієприкметник

дієприкме́тник

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. дієприкметник — [д'ійеиприекметниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іy  Орфоепічний словник української мови
2. дієприкметник — -а, ч. Іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дієприкметник — Форма дієслова, яка в реченні виступає означенням; в укр. мові д. активного та пасивного стану (напр. люблячий, коханий).  Універсальний словник-енциклопедія
4. дієприкметник — Дієприкме́тник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дієприкметник — ДІЄПРИКМЕ́ТНИК, а, ч. Іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована. Дієприкметник передає ознаку предмета, пов’язану з певним процесом дії (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 329).  Словник української мови в 11 томах