дієприкметник —
дієприкме́тник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
дієприкметник —
-а, ч. Іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дієприкметник —
Форма дієслова, яка в реченні виступає означенням; в укр. мові д. активного та пасивного стану (напр. люблячий, коханий).
Універсальний словник-енциклопедія
дієприкметник —
ДІЄПРИКМЕ́ТНИК, а, ч. Іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована. Дієприкметник передає ознаку предмета, пов’язану з певним процесом дії (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 329).
Словник української мови в 11 томах