дієприслівник

дієприслі́вник

[д'ійе^ипри^ес'л’іyни^ек]

-ка, м. (на) -ку, мн. -ки^е, -к'іy

Значення в інших словниках

1. дієприслівник — дієприслі́вник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дієприслівник — -а, ч. Невідмінювана форма дієслова, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дієприслівник — Незмінювана форма дієслова, що поєднує в собі ознаки дієслова та прислівника й означає додаткову дію стосовно гол., на яку вказує дієслово-присудок; у реченні виступає обставиною; буває доконаного і недоконаного виду (сказавши, кажучи).  Універсальний словник-енциклопедія
4. дієприслівник — Дієприслі́вник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дієприслівник — ДІЄПРИСЛІ́ВНИК, а, ч. Невідмінювана форма дієслова, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово. Дієприслівник — незмінна дієслівна форма, що.. означає процес, який.. виступає як ознака іншої дії або стану (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 331).  Словник української мови в 11 томах