дієприслівник
дієприслі́вник
[д'ійеиприес'л’іyниек]
-ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іy
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дієприслівник — дієприслі́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дієприслівник — -а, ч. Невідмінювана форма дієслова, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дієприслівник — Незмінювана форма дієслова, що поєднує в собі ознаки дієслова та прислівника й означає додаткову дію стосовно гол., на яку вказує дієслово-присудок; у реченні виступає обставиною; буває доконаного і недоконаного виду (сказавши, кажучи). Універсальний словник-енциклопедія
- дієприслівник — Дієприслі́вник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дієприслівник — ДІЄПРИСЛІ́ВНИК, а, ч. Невідмінювана форма дієслова, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово. Дієприслівник — незмінна дієслівна форма, що.. означає процес, який.. виступає як ознака іншої дії або стану (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 331). Словник української мови в 11 томах