1. Універсальний словник-енциклопедія

дієприслівник

Незмінювана форма дієслова, що поєднує в собі ознаки дієслова та прислівника й означає додаткову дію стосовно гол., на яку вказує дієслово-присудок; у реченні виступає обставиною; буває доконаного і недоконаного виду (сказавши, кажучи).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дієприслівник — дієприслі́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дієприслівник — [д'ійеиприес'л’іyниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іy Орфоепічний словник української мови
  3. дієприслівник — -а, ч. Невідмінювана форма дієслова, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дієприслівник — Дієприслі́вник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дієприслівник — ДІЄПРИСЛІ́ВНИК, а, ч. Невідмінювана форма дієслова, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово. Дієприслівник — незмінна дієслівна форма, що.. означає процес, який.. виступає як ознака іншої дії або стану (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 331). Словник української мови в 11 томах