1. Орфоепічний словник української мови

дієприкметник

дієприкме́тник

[д'ійеиприекметниек]

-ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іy

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дієприкметник — дієприкме́тник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дієприкметник — -а, ч. Іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дієприкметник — Форма дієслова, яка в реченні виступає означенням; в укр. мові д. активного та пасивного стану (напр. люблячий, коханий). Універсальний словник-енциклопедія
  4. дієприкметник — Дієприкме́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дієприкметник — ДІЄПРИКМЕ́ТНИК, а, ч. Іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована. Дієприкметник передає ознаку предмета, пов’язану з певним процесом дії (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 329). Словник української мови в 11 томах