Значення в інших словниках
-
електрика —
-и, ж. 1》 фіз. Форма енергії, обумовлена рухом заряджених частинок матерії (електронів, протонів, позитронів і т. ін.). Статична електрика — сукупність явищ, пов'язаних з виникненням...
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
електрика —
еле́ктрика (від грец. ήλεκτρον – янтар, бурштин) сукупність електричних зарядів, що їх мають частинки електрони (негативна Е.), позитрони, протони (позитивна Е.) та інші заряджені частинки – іони, а також сукупність явищ, пов’язаних з просторовим розміщенням, рухом і взаємодією електричних зарядів.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
електрика —
1. явища, в яких істотну роль відіграють електричні заряди або струми; 2. наука про електричні заряди та пов'язані з ними електричні й магнітні поля (напр., магнітне поле навколо провідника зі струмом), взаємозв'язок між електричним та магнітним полями, а також пов'язані з цим явища; розділ фізики.
Універсальний словник-енциклопедія
-
електрика —
Еле́ктрика, -ки, -ці
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
електрика —
ЕЛЕ́КТРИКА, и, ж. 1. фіз. Форма енергії, що обумовлена рухом заряджених частинок матерії (електронів, протонів, позитронів і т. ін.).
Словник української мови в 11 томах
-
електрика —
Електрика, -ки ж. Электричество. Покрутив за ту корбу, шо там є електрика і спустив електрику дротом до них. Гн. II. 227.
Словник української мови Грінченка