емір —
-а, ч. Титул феодальних правителів у деяких країнах Близького і Середнього Сходу, а також особа, що має цей титул.
Великий тлумачний словник сучасної мови
емір —
емі́р (араб. – повелитель, воєначальник) титул феодальних правителів у деяких країнах Азії і Африки; в монархічних арабських країнах – титул синів монарха.
Словник іншомовних слів Мельничука
емір —
Араб. титул, що означає вождь, командувач, кн.; в період мусульманських завоювань воєначальник, який згодом здійснював владу в завойованій провінції від імені халіфа; у наш час титул правителів деяких араб. держав (еміратів).
Універсальний словник-енциклопедія
емір —
ЕМІ́Р, а, ч. Титул феодальних правителів у деяких країнах Близького і Середнього Сходу, а також особа, що має цей титул. Царські війська розбили [в 1868 р.] військо еміра і захопили Самарканд (Іст.
Словник української мови в 11 томах