Значення в інших словниках
-
жартівливий —
(- вдачу) веселий; (вірш) сміховинний; (- оповідання) гумористичний; (настрій) пустотливий, грайливий; жартливий, р. жартівний.
Словник синонімів Караванського
-
жартівливий —
[жарт'іўливией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і
Орфоепічний словник української мови
-
жартівливий —
-а, -е. 1》 Який любить жартувати, веселитися, схильний до жартів (про людину). || Власт. веселій, дотепній людині, яка жартує або любить жартувати (у 1 знач.). 2》 Який містить жарт, має характер жарту. || у знач. ім., рідко жартівливе, -вого, с. Щось дотепне, смішне.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
жартівливий —
див. веселий; жартівник
Словник синонімів Вусика
-
жартівливий —
ВЕСЕ́ЛИЙ (який своїм змістом викликає веселість, дає розвагу), ЖАРТІВЛИ́ВИЙ, ЖАРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, ПОТІ́ШНИЙ. З веселою розмовою тихо посувалась юрма з гори в долини (М.
Словник синонімів української мови
-
жартівливий —
Жартовли́вий і жартівли́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
жартівливий —
ЖАРТІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який любить жартувати, веселитися, схильний до жартів (про людину). В Кліщука був лиш один син, Никифір звався, парубок хороший-прехороший, веселий, жартівливий (Федьк.
Словник української мови в 11 томах
-
жартівливий —
Жартівливий, -а, -е Шутливый. Н. Вол. у. Вигадували витребеньки, бо жартівливі вже собі повдавались. О. 1862. IX. 71.
Словник української мови Грінченка