заборонити

заборони́ти 1

дієслово доконаного виду

не дозволити робити, здійснювати що-небудь; захистити від кого-, чого-небудь

заборони́ти 2

дієслово доконаного виду

розпушити ґрунт

Значення в інших словниках

1. заборонити — I див. забороняти. II див. заборонувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заборонити — ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т.  Словник синонімів української мови
3. заборонити — Заборони́ти, -роню́, -ро́ниш, -ро́нять кому що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. заборонити — ЗАБОРОНИ́ТИ¹ див. забороня́ти. ЗАБОРОНИ́ТИ² див. заборонува́ти.  Словник української мови в 11 томах
5. заборонити — Заборони́ти, -ся см. заборонити, -ся.  Словник української мови Грінченка