завізвати — Орфографічний словник української мови

завізвати — Завізва́ти, завзива́ти. Закликати, викликати. Ученик мусить вважати, бо ж кождої хвилини учитель може його завізвати до відповіди (Канюк, 1911, 71); Питане — се властиво недокінчена думка, якою завзиваємо запитаного... Українська літературна мова на Буковині
завізвати — -ву, -веш, док., перех., діал. Запросити. Великий тлумачний словник сучасної мови
завізвати — ЗАВІЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех., діал. Запросити. Йшла [сусіда] у свою хату на спокій, завізвавши дівчину й на завтра робити до себе (Вовчок, І, 1955, 368). Словник української мови в 11 томах