зав'язувати —
-ую, -уєш, недок., зав'язати, -в'яжу, -в'яжеш, док., перех. 1》 Робити вузол, з'єднувати, скріплювати кінці чого-небудь вузликом, петлею і т. ін. || Упаковуючи, ув'язуючи в що-небудь, скріплювати, стягувати кінці вузлів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зав'язувати —
Ую, -уєш, недок., зав'язати, -жу, -яжеш, док. 1. нарк. Припинити вживання наркотиків. Останнім часом у всіх статтях про нього згадується, що Роббі «зав'язав» (Єва).
Словник сучасного українського сленгу
зав'язувати —
(-ую, -уєш) недок., з чим.; мол.; крим.; жрм. Припиняти щось робити. [Нєзнайка:] Гайки ці йобані, блядь, не знімаються!.. Плачущий Нєзнайка зав'язує з гайками, зато йому вдається знять часи "Ролікс" і запиздячить ними в Сінєглазку (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 192.
Словник жарґонної лексики української мови
зав'язувати —
I. ЗАВ'ЯЗА́ТИ (зробивши вузол, петлю і т. ін., з'єднати кінці чого-небудь), ЗВ'ЯЗА́ТИ, ЗАШМОРГНУ́ТИ, ЗАПЕТЛЮВА́ТИ розм. — Недок.: зав'я́зувати, зв'я́зувати, зашмо́ргувати.
Словник синонімів української мови
зав'язувати —
Зав'я́зувати, -зую, -єш сов. в. зав'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Завязывать, завязать. Зав'язав вовка в мішку. Рудч. Ск. Великої треба хусти, щоб зав'язати усти. Ном. № 6988. 2) Связывать, связать. Гріх не личком зав'язати та під лавку сховати. Ном. № 101.
Словник української мови Грінченка